Сьогодні,12 вересня 2024 року йде 3-й рік повномасштабного вторгнення і 11-й рік російсько-української війни. Указом Президента України №143/2022 від 16 березня 2022 року було запроваджено загальнонаціональну хвилину мовчання в Україні. Наразі в Кременчуці зупиняється лише комунальний транспорт, а саме окремі приватні перевізники і частково комунальні установи, можливо десь бізнес. Місто не завмирає під час хвилини мовчання, немає достатньої комунікації в медіа. Люди, авто, підприємства, бізнес, навчальні і комунальні заклади не зупиняються під час Хвилини мовчання щодня о 9 ранку, більшість закладів продовжують обслуговувати гостей. Немає чіткої комунікації та інструкції що потрібно робити. Адміністрація міста не пропагує Хвилину мовчання на прийнятному рівні. Пропозиція: 1. Запровадити о 8:59 перед офіційною хвилиною мовчання – голос, який буде пояснювати, що зараз хвилина мовчання і що потрібно зупинитись щоби подякувати й вшанувати загиблих в російсько-українській війні.. 2. Запустити цей звук (голос + відлік) у всіх районах міста Кременчук. Пропоную запустити у гучномовцях (якщо їх немає, то встановити), або можливо це можна зробити через систему оповіщення повітряної тривоги. 3. Зробити оповіщення хвилини мовчання в громадському транспорті, а саме тролейбусах і автобусах. 4. Зробити обов’язковою хвилину мовчання на всіх засіданнях, а також усіх публічних і неофіційних подіях, які відбуваються в місті. 6. В навчальних закладах: дошкільних, загальних, професійних і вищих, в комунальних закладах зробити оповіщення і дотримуватися проведення хвилини мовчання. Провести роз’яснювальну роботу серед працівників і відвідувачів закладів. 7. Запровадити соціальну рекламу на місцевому радіо, телеканалах, у газетах, на електронних табло на зупинках, на рекламних майданчиках, що належать місту та бізнесу (сітілайтах, бігбордах, екранах) де мешканцям і гостям міста пояснювали б чому лунає це оголошення та що потрібно робити коли його чути. Долучити бізнес до створення реклами про хвилину мовчання. Пам’ять допомагає творити зріле суспільство, допомагає усвідомити досвід та не повторити трагедій минулого. Сьогодні важливо закласти фундамент на якому ми вибудовуємо культуру пам’яті. Це той мінімум який кожен містянин може зробити своєю щоденною рутиною – не забувати про військових і цивільних, які загинули внаслідок російської агресії. І це той мінімум — який може зробити місто.